УКР. БУЛ. Українська література XVII ст. 1987 Украинская литература XVII века. Библиотека украинской

Українська література XVII ст. Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика.

Украинская литература XVII века. Синкретическая письменность. Поэзии. Драматургия. Беллетристика.

Серія: "Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література" (БУЛ).
Серия: "Библиотека украинской литературы. Дооктябрьская украинская литература" (БУЛ).

Академия наук Украинской ССР. Издательство "Наукова думка".

Книга на украинском языке.

Составитель, автор вступительной статьи и примечаний - В.И. Крекотень.

Редактор тома - О.В. Мишанич.

Киев, Наукова думка, 1987г., 608с., твердый переплет, обычный формат. Тираж - 139 450 экз.

В книге представлены полемические, учительно-ораторские, историографические, поэтические и беллетристические произведения украинской литературы XVII в.

В том включены произведения следующих авторов - Мелетий Смотрицкий, Кирилл Транквилион-Ставровецкий, Захарий Копистенский, Касиан Сакович, Сафроний Почаский, Иоаникий Галятовский, Антоний Радивиловский, Лазарь Баранович, Александр Бучинский-Яскольд, Иван Величковский, Петр Попович-Гученский, Данил Братковский, Климентий Зиновьев и др.

Том знайомить з ліричними, бурлескно-сатиричними, історико-мемуарними творами української літератури XVII ст.

Большинство произведений представлены на языке оригинала (староукраинский, церковнославянский).

До книги увійшли твори української літератури XVII ст., дібрані із стародавніх рукописів та друків і з видань XIX — XX ст. Деякі з них могли бути написані наприкінці XVI чи на початку XVIII ст.

В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.

При доборі текстів враховувалися археографічні та бібліографічні описи, публікації і дослідження В. Адріанової-Перетц, М. Возняка, В. Гнатюка, С. Голубєва, М. Гудзія, М. Драгоманова, Н. Дробленкової, П. Житецького, Я. Ісаєвича, В. Колосової, О. Левицького, М. Максимовича, М. Марковського, С. Маслова, Л. Махновця, Ю. Мицика, О. Назаревського, В. Нічик, Г. Нудьги, В. Отроковського, В. Перетца, М. Петрова, В. Покровської, В. Рєзанова, А. Титова, Ф. Титова, М. Тихонравова, І. Франка, С. Щеглової, Ю. Яворського та інших дожовтневих і радянських учених.

Українська література XVII ст. — різномовна. Вона творилася церковнослов'янською (словеноруською), староукраїнською, старопольською, латинською та російською мовами. Твори, писані церковнослов'янською мовою, здебільшого подаються в оригіналі, але транслітеруються засобами новітньої східнослов'янської графіки. Твори, писані староукраїнською мовою, транскрибуються за сучасним українським правописом з урахуванням орфоепічних, морфологічних та лексичних особливостей мови XVII ст.: «Ђ» передається через «і», «ї», «и»; «ы» — через «и»; упорядковується написання «и», «і», та «ї», «е» та «є», «ь» й апострофа, подвоєних приголосних; «ъ» в кінці слів знімається. Літера «ы» в дієслові «быти» у більшості випадків замінюється на «у» («бути»). Деякі церковнослов'янські та староукраїнські тексти, особливо складні для вільного сприйняття читачем, подаються у перекладі новочасною літературною мовою. Твори, писані російською чи наближеною до російської слов'яноруською мовою, подаються за нормами сучасного російського правопису із збереженням лексичних та морфоепічних особливостей. Титли розкриваються. Вживання великих літер і розділових знаків узгоджується з нормами сучасного українського правопису. Слов'янські літери на означення чисел замінюються арабськими цифрами. Авторські скорочення при посиланнях на джерела розкриваються у квадратових дужках. Твори, писані польською та латинською мовами, подаються в українському перекладі.

Тексти укладено за жанрами, а в межах жанру в хронологічній послідовності. Спершу йдуть твори синкретичного характеру, в яких художня функція не є визначальною, а підпорядковується функціям учительній, полемічній, пізнавальній тощо. Ці твори продовжують традицію середньовічного літературного синкретизму, в надрах якого визрівають нові, ренесансні та бароккові літературні форми, що знаменують собою вироблення жанрово-стильовоі системи європейських літератур Нового часу, — поетичні, драматичні та белетристичні. Далі подаються зразки власне художніх літературних жанрів: поезії, драматургії, белетристики.

У примітках наводяться основні відомості про той чи інший твір; про джерело тексту, про авторів, подається необхідний реальний коментар

У кінці книги вміщено словничок церковнослов'янізмів, староукраїнізмів, полонізмів, латинізмів, спеціальних термінів тощо.